Кохав дівчат та заглядав у чарку.
Тарасе, ти був справжній чоловік.
Тепер прикутий, ти стоїш у парку.
Чекаєш, брате, квітів кожен рік.
Коли творив у дома, на чужині,
П’яниця справжній, справжній ловелас.
Чи вірив ти, що в славній Україні
Із тебе зліплять ідола, Тарас.
Ти був не богом, був поетом, брате.
І грішного, тебе, Господь любив.
Тепер для жертв алтар у твоїй хаті.
А на віршах – уже столітній пил.
Не має тих, що люблять, тих, що лають.
Лиш рохкає твої вірші свиня.
На тебе моляться, але вже не читають.
Забули слово, є лише ім’я.
Пробач, Тарасе…
Пробач, Тарасе
© Copyright: Игорь Цесляк, 2013
Свидетельство о публикации №113030904188
Свидетельство о публикации №113030904188
Рецензии