Пригадалось

Чогось пригадалась родина,
В розлогій долині село,
Садочок, білява хатина,
В якій все дитинство пройшло.

Городи, у березі трави,
Де річечка тихо біжить,
Дитячі вечірні забави,
Завжди в які грати кортить.

Ось чуєм – гукають нас мами,
Та саме у розпалі гра,
Кричать, що ідуть вже за нами,
Бо нам повечерять пора.

Вечеряти нам неохота,
По темному  хочеться грать,
Бо саме  в атаці піхота
Іде ворогів добивать.

Та мати беруть вже лозину,
І батько  чогось вже кричать:
- Додому  біжи скоріш, сину,
Бо пасика буду знімать.

І тягнеш поволі додому,
І плямкаєш щось за столом,
В країну летиш невідому,
Як падаєш в ліжко снопом.

Малює уява картини
Дитинства чудовії дні,
Садочки й біляві хатини
Ще бачаться й досі мені.
20.02.01


Рецензии