Спасибi, за те що ти е

20.06.2010р.

Вперше пишу тобі, але не в останнє,
На українській, бо так відчуваю краще
Тебе, та те, про що ми говорили колись,
Не так давно, але весь той час, ніби мить.

Хочу сказати щось дуже важливе
Про літо, думки та бірюзові хвилі
Бажань і емоцій, які через край
Мене переповняють, ну і не хай.

Можливо зустрілись ми вперше, коли був листопад,
Мільйон століть тому, міль’ярд років назад.
Побачили одне одного та без слів, без питань
У подорож вирушили в пошуках знань…

А може інакше усе було і не так прагматично,
З поцілунками, квітами та взагалі романтично,
І одного разу на самім краю Землі
Обіцянками обмінялись бути разом завжди…

А може ми жили з тобою в різних містах,
І зустрічались в «порожній кімнаті» у своїх снах,
Говорили до ранку, а потім прокидались
Шукаючи відповіді,та пригадуючи, що сталось…

Що завгодно могло бути і безсумнівно було,
Але зараз ти цікава мені, як найкраще кіно,
Дивлюся у тебе та бачу яскраве життя
Повне несподіванок й безмежності буття.

І ось пишу тобі, та чомусь руки тремтять,
Мабуть хочуть взяти твої і не відпускать,
А очі хочуть скоріш побачить тебе
І мовчки сказати: «Спасибі, за те що ти є…».


  …тебе, Стрелецкая)))