У сивiм Путивлi... Громадянська поезiя

У сивім Путивлі прокинулись дзвони
І радість далека забилася птахом.
І радість забилась – звільнилась з полону 
На церкві єдиній, під куполом-дахом.
У сивім Путивлі, де Сейм з віків плине,
Де Рехта-сестра заховалась у луки,
Там Ігоря-князя чекає дружина,
Не в силі здолати тривоги-розлуки.
У сивім Путивлі княжна Ярославна
Надій не втрачає вже тисячу років.
Як жаль, що вона, Його вірна, кохана
В минуле не зробить і лічених кроків.
У сивім Путивлі душа молодіє
І пам’ять незгасна добром проростає.
В ній знов відживає далека надія,
Палає вогнем, коли серце згасає!


Рецензии
Чудовий вірш про місто, де кожен куток дихає романтикою історії!
Монастирі, холм, з якого, мабуть, дивився у бік Москви Лжедмітрій...
Тепер провінціальна тиша.
)))))

З повагою,
В.І.

Нерыдайидальго   08.03.2013 19:28     Заявить о нарушении
Щиро дяку! Для мене Путивль - місто особливе. На те є багато причин. Воно ніби освячено древньою історією. Перебуваючи тут, відчуваєш дух героїчного минулого рідної землі. А на міській брамі, яку місцеві жителі називають "городок", якраз біля памятника Ярославні, можна сповідатись, мов у храмі Божому, Світові про те, чи ти гідний називатись Людиною. Не люблю високого "штилю", але як висловитись по-іншому?
З повагою О.С.

Бурчак Ворожбянский   09.03.2013 11:48   Заявить о нарушении