У сивiм Путивлi... Громадянська поезiя
І радість далека забилася птахом.
І радість забилась – звільнилась з полону
На церкві єдиній, під куполом-дахом.
У сивім Путивлі, де Сейм з віків плине,
Де Рехта-сестра заховалась у луки,
Там Ігоря-князя чекає дружина,
Не в силі здолати тривоги-розлуки.
У сивім Путивлі княжна Ярославна
Надій не втрачає вже тисячу років.
Як жаль, що вона, Його вірна, кохана
В минуле не зробить і лічених кроків.
У сивім Путивлі душа молодіє
І пам’ять незгасна добром проростає.
В ній знов відживає далека надія,
Палає вогнем, коли серце згасає!
Свидетельство о публикации №113030806150
Монастирі, холм, з якого, мабуть, дивився у бік Москви Лжедмітрій...
Тепер провінціальна тиша.
)))))
З повагою,
В.І.
Нерыдайидальго 08.03.2013 19:28 Заявить о нарушении
З повагою О.С.
Бурчак Ворожбянский 09.03.2013 11:48 Заявить о нарушении