Сніг осунувся раптом незграбно -
Сонця промінь, здається, дістав.
На вербі розпустилися звабно
Бруньки сірі, прикрасивши став.
А думки мої в даль покотилися.
Вже весна на порозі, а ми
Із минулого мовчки дивилися,
Заблукавши в тенетах зими.
Задзвеніли струмки, розганяючи
В жилах кров, що замерзла давно.
І іду я - куди сам не знаючи,
А в душі, наче бродить вино.
Вже весна
© Copyright: Александр Вилд, 2013
Свидетельство о публикации №113030801230
Свидетельство о публикации №113030801230
Рецензии