Сповiдь 8-го березня

 (цей день нічим не гірший для сповіді, ніж інші)

Я інколи, таємно, одягаю всемогутню маску бога.
Ходжу по світу; заглядаю непомітно в душі.
Вродливі, бідні… та байдужими застелена дорога,
Всім чим я можу – хочу помогти, я – мушу.

Одним віддам хвилину або дві: як ляже карта.
Розраджу словом, посміхнусь. В пітьмі душі ввімкну ліхтарик.
Життя – наука пізнання і столик у кафе мені як парта:
До академіка - далеко! Хоча, сумлінний я школярик.

По Невському, Арбату та на Львова Привокзальній,
Проходить люд, проблемами нанизаний, немов коралі.
Оголосили про відправку, курс я вибрав собі дальній,
Стоптати не одну калошів пару, і самому залишитися не в парі.

Усім щодня допомагати та щогодини всіх задовольнити.
Реально не реальна ця задачка-мрійка крізь віки.
Та може хтось здалека дивлячись на мене
Захоче просто і мені допомогти.

Зірвавши маски, кинемо мов камінь, - якнайдалі,
Любов без сексу… Є така: незрима та дієва.
Прости нас Господи усіх, утри сльозу печалі.
Давно насіння проросло в саду від яблука, що надкусила Єва.

Поет ХХ сторіччя.
08.03.2013 Львівський залізничний вокзал, центральна зала. с. Торгановичі.