Багато слів, а все ж не вистачає
Їх, щоб донести наші почуття,
Сказать про те, що завжди відчуваєш
До вас, жінки, як символу життя.
Ви — сонця промінь і води краплина,
Червневий дощ й грудневий сніговій.
І кожна з вас завжди одна єдина,
Кому шлемо ми ніжний поклик свій.
Ви — сутність всього, в що ми вірим свято,
Що надиха нас в праці і в борні.
Ви — все для нас, і не бува багато
Подяки вам в ці березневі дні.
Хай світ кружля навколо вас, щасливих,
Й в очах не гасне неба далина.
Бо ви, жінки, — найвище в світі диво
І наші радість, щастя і весна!
Так много слов, а все ж их не хватает
© Copyright: Александр Афонин 4, 2013
Свидетельство о публикации №113030705261
Свидетельство о публикации №113030705261
Рецензии