Иван Славко. Заноза

В летнем походе 
иссушёнными солнцем  долинами
ты ойкала ежедневно от острых сухих остей,
щепок, заноз, колючек,
с каждым шагом накалывая пальчик
на шершавость окружающего мира,
чтобы прибегнуть к помощи моих губ…
Я не заметил –
как бережно складывала ты их в сокровененный ларчик  души,
вот осень, зима и –
все-превсе  те настырные скалки, крючки и все ости
вонзились одновременно в моё сердце.
И ни единого исцеления губами
…сам виноват…
не прощает любовь упований.

перевод с украинского


заноза
Иван Славко
У літнім поході
висушеними сонцем полонинами
ти зойкала щодня од деручких вістюків
скалок, зашпор, заноз і колючок
щорух наштрикуючи пальчик
на жорстокість довкілля
аби вдатися до помочі моїх  вуст...
Я не помітив -
як бережно складала ти їх у сокровенну шкатулю душі,
ось осінь, зима і -
всі-всінькії тії занозливі скалки, гачки і всі вісття
устромились у серце моє уводночас.
І жоднрго зцілення вуст...
... винен сам...
не прощає любов сподівання

http://www.stihi.ru/2013/02/25/12461