За що ж ми гризлись?

Спіткало горе нашу планету.
Вже довгий час Земля цвіте.
Тепер чекаєм ми комету,
яка красу цю вмить змете.
Не в силі люди щось зробити,
тому й чекають судний день.
Не хочуть смерть свою спинити,
і мріють лиш про райську тінь.
І раз у раз її шукають вперто,
хоч тіні райської нема.
І, ненароком, ті впадуть у пекло,
туди, де безкінечная зима.
Так необачно ми створили
пекельну тінь на матінці-Землі.
Терпіли, бились , говорили,
що прагнем миру і, воюючи самі,
ми мир, як звіра, придушили.
За що ж ми гризлись,
коли довкола лиш могили?!
А ми ж молились...
Та Бог давно вже нас покинув.
Ми ж так хотіли самостійного життя.
Дітей своїх благословив і кинув,
й пішов самотній Бог у небуття...


Рецензии
Не думаю, що Він просто пішов геть, батьки своїх дітей не кидають)
Хай Вам щастить)

Оксана Нездийминога   06.03.2013 14:24     Заявить о нарушении
Дякую))
я розумію вашу точку зору, та все ж мені хотілось передати сенс існування Його в кожному з нас, і не рідко, погодьтесь, ми не хочемо коритись нашому Творцеві, а в останні моменти з впевнених у своїй значущості перетворюємось у шукачів істини.

Сергей Масечко   06.03.2013 14:39   Заявить о нарушении
Згодна. Люди є люди, так було віками, а ми з часом майже не змінюємося;-)

Оксана Нездийминога   06.03.2013 15:02   Заявить о нарушении