За що ж ми гризлись?
Вже довгий час Земля цвіте.
Тепер чекаєм ми комету,
яка красу цю вмить змете.
Не в силі люди щось зробити,
тому й чекають судний день.
Не хочуть смерть свою спинити,
і мріють лиш про райську тінь.
І раз у раз її шукають вперто,
хоч тіні райської нема.
І, ненароком, ті впадуть у пекло,
туди, де безкінечная зима.
Так необачно ми створили
пекельну тінь на матінці-Землі.
Терпіли, бились , говорили,
що прагнем миру і, воюючи самі,
ми мир, як звіра, придушили.
За що ж ми гризлись,
коли довкола лиш могили?!
А ми ж молились...
Та Бог давно вже нас покинув.
Ми ж так хотіли самостійного життя.
Дітей своїх благословив і кинув,
й пішов самотній Бог у небуття...
Свидетельство о публикации №113030605863
Хай Вам щастить)
Оксана Нездийминога 06.03.2013 14:24 Заявить о нарушении
я розумію вашу точку зору, та все ж мені хотілось передати сенс існування Його в кожному з нас, і не рідко, погодьтесь, ми не хочемо коритись нашому Творцеві, а в останні моменти з впевнених у своїй значущості перетворюємось у шукачів істини.
Сергей Масечко 06.03.2013 14:39 Заявить о нарушении
Оксана Нездийминога 06.03.2013 15:02 Заявить о нарушении