Забуті тіні згаслих предків,
що так сердито воювали.
Тепер в країні їхні смерті
назавжди в вічності пропали.
Герої тіло положили,
кричали в битві:"Україно!"
У славі трохи ті пожили,
а інші згинули спокійно...
Терпець народу увірвався,
піднято було бунт великий,
але ніхто й не сподівався,
що смерті їхні такі безликі.
Горіли люди, їх труїли,
живцем ховали їх в могилах,
жорстоко голодом морили,
щоб вільні браття просто згнили...
Пробачте предки нас бездушних,
нам тяжко зводити руїни,
уже немає тої глуші,
але лишилась ця провина.
Ми винні вам своїм життям,
що вільними людьми ми стали.
І дяку шлем вам в небуття.
Пробачте предки, що незгадали.
Пробачте предки
© Copyright: Сергей Масечко, 2013
Свидетельство о публикации №113030605840
Свидетельство о публикации №113030605840
Рецензии