Побажай
І я в тиші спокійно засну,
Щоб мої більш не бачили очі
Цю життєву безвихідь сумну.
Може в мареві сну я побачу
Як безвихідь щезає як дим
І від радості тихо заплачу,
Що заможним я став й молодим.
Що приємно дивитись в люстерко,
Що навколо квітує весна,
Що я міряю щастя відерком,
Що є поруч красива вона.
Не будіть, прокидатись не хочу,
Краще буду я марить у сні,
Бо з безвиході з розуму збочу,
Дайте довше поспати мені.
18.12.01
Свидетельство о публикации №113030602031