Ще кiлька днiв - зима скiнчилась...
Весна бере у руки помело,
Вичухує та вимітає сирість,
Роздмухує у зародку тепло.
Воно не змушує себе чекати,
Із радістю захоплює поля,
Вривається у кожну хату,
І прокидається, ще заспана, земля.
Проталинами горбики чорніють,
Кричать, мов навіжені, горобці.
Десь високо у небі мріють
Гусей натруджені ключі.
Яка це радість, знов стрічати
Яку вже весну! Дякувати Богу,
Здоровий глузд у голові ще мати,
Хоч стоптану, та все ж свою дорогу.
Свидетельство о публикации №113030507897