Стоїть тополя на шляху
Самотньо листям шелестить.
Бувало всяке на віку
Роками так вона стоїть.
Тут люди часто зупинялись,
Щоб відпочити у тіні.
ЇЇ красою милувались
Співали їй свої пісні.
Вона листвою шелестіла,
Коли вітри гуляли злі.
У дощ і сніг, немов просила,
Щоб захистили ми її.
А вітер свище, завиває
І гне тополю до землі.
Гілки викручує, ламає
Сказився наче у ці дні.
Зима не хоче відступати
Дороги снігом замела.
Весну не хоче ще пускати,
Тому вона така і зла.
Але весну не зупинити
Вона до нас уже іде,
Щоби тополю відігріти
Вона давно її вже жде.
Одинока тополя
© Copyright: Борис Мохонько, 2013
Свидетельство о публикации №113030503350
Свидетельство о публикации №113030503350
Рецензии