У сiрому туманi

У сірому тумані заблукав
У пошуках незнаного кохання,
На допомогу доленьку гукав,
Але туман глушив мої благання.

На помацки я набивав синці,
Було туманом роз`їдало очі,
З`явились зморшки на моїм лиці,
З невдахи глузували всі охочі.

Та я мету свою не покидав,
Все йшов та йшов, туман чогось густішав,
Але щоб я на кращеє чекав,
Мені на шию зіроньку він вішав.

Світила зіронька як той сірник
Й душі моїй лиш болю завдавала,
Туман лиш чув розпачливий мій крик
І як тоді моя душа страждала.

В тумані хтось підступний чатував,
Прикинувшись омріяним коханням,
Мою любов брехнею сплюндрував,
Запевнивши що край моїм блуканням.

Він обібрав до нитки суть мою
Й залишив знову йти в густім тумані,
Та я Всевишнього простить молю
Того, хто мрії вкрав мої останні.

У сірому тумані забуття
Я відпочину врешті від блукання,
Навічно згасне ватра почуття,
Закінчаться усі мої страждання.

У сірому щоденному бутті
Я щирого не відшукав кохання,
В тумані, мабуть, проминув путі,
Де справджуються всі людські бажання
07.05.02