Про Тараса Шевченко!

Не мало бачив світ поетів,
А найщіріший був Кобзар.
З тяжкою долею куплетів,
Але у нього був неймовірний дар.
Світ дивувався кожному творінню,
Що бачив світ с покон віків...
Легкі к читанню, говорінню,
Після прочтіння-тисячи думків.
Шевченко був народженний в неволі,
У кріпатській сім’ї,
Селі Моринцях.
Спокон віків будуть дивуватись долі,
Вона більніша, ніж в долоню цвях.
Убога й тісна була у нього хата,
Убоге й тісне було життя,
Прийшов на світ він третій
В житті мати, тата,
А після нього ще три немовля.
Коли Шевченко згадував дитинство,
То він писав такі рядки:
"....неволя,
Робота тяжкая...Ніколи
І помолитись не дадуть,
Мені аж страшно,
Як згадаю,
Оту хату край села."
Йому спадково перейшла кріпатська праця,
За помилки свої він дорого платив.
Три дня на тиждень
Тарас здійснював своє прокляття,
На панщину, як на каторгу ходив.
Серед вражень його ще раннього дитинства,
Що врізались в Шевченковій душі,
Було одне дуже яскраве полонитство,
Сусідочка Оксана, яку він так любив.
За сторінками їх дитячого роману,
Постійно наблюдали їх батьки.
Хотіли одружити Тараса та Оксану,
Але ж це все лише були думки.
Про життевий й творчий
Шлях поета,
Ще можно безліч
Слів сказать.
І дивлячись на виблиски портрета,
Усі емоції так
Неможливо передать!