Над водою вербонька...

Над водою вербонька нахилила коси,               
Поряд з нею дівчина мовчазна і боса.               
Краплі в воду бісером, річенька не знала,
Чи верба, чи дівчина сльози проливала.

-Річко, моя подружко, що ж мені робити?
Із нелюбом матінка хоче одружити.               
Верба тихо схлипнула, так їй жаль дівчину.
Сльози в річку падали, ой не без причини.    

Річка позбирала їх у своєму лоні,
Та скоріш укинула сонечку в долоні.
-Сльози ці, мій братику, передай хлопчині,   
Десь в краях далеких він. У біді дівчина.               

Сонце в хмарку скинуло, та скоріш в дорогу:
«Дядьку вітер, голубе, підвези небогу».               
Час не можна гаяти, хмарка поспішає.
Їй у слід вербиченька вітами махає.   

Прилетіла хмаронька у чужу країну,
Швидко розшукала там сироту-хлопчину.
Шепотіла, плакала, горе виливала,
Доки не змарніла вся, і її не стало…   
               
Благодарю В. Полуничева за песню.