Як подивишся пильно на небо,
Залишаєшся з ним віч на віч
Й виникає негайна потреба
Рахувати зірки цілу ніч.
Відчуваєш – пилинка ти в світі,
У безмежжі небесних глибин
Щось ховається в темнім зеніті
І питає - ти що за один.
Відчуваєш то потяг безодні,
Що тебе зготувалась ковтать,
Що останнє у тебе сьогодні,
Що життя - це така благодать.
Прикидаєш, чи вистачить часу
Зрозуміти для чого ти тут,
Осягнуть всю небесную масу
Й щось побачить, звільнившись від пут.
Пут у тебе і досі багато,
Розум ще не усе зрозумів,
Ще пітьма тобі мати і тато,
Але добре, що жить захотів.
Як вдивляєшся пильно у небо,
То приходиш на зоряний суд,
Відповісти де, мабуть, і треба,
Ну, для чого ж з`явився ти тут.
14.07.02.
Небо
© Copyright: Георгий Грищенко, 2013
Свидетельство о публикации №113030402110
Свидетельство о публикации №113030402110
Рецензии