Поетичні слова нагідками
Віртуальність мою уквітчали,
Стали в творчій колоді тузами
І подіяли так, ніби чари.
Все було б романтично й чудово,
Та в реальності – власна колода.
А її, вже більш значуще, слово
Мені чулося надто холодним.
Я чекала чуттєвих емоцій,
А вони були стримано-сині.
Та байдужість на кожному кроці
Мала цвіт і коріння Волині.
У розмовах ти лід-незнайомець,
Хоч в поезії - щирий коханець.
Я порівнюю «сіно-солому» -
Й почуттів зупиняється танець.
Дві особи - в одній оболонці,
Де поверхня - гладенька й колюча.
В однім серці – морози і сонце,
В однім тілі – рівнина і круча.
Дві душі – полум’Яна й байдужа.
Поряд серце, спроможне кохати…
Я не можу з’єднати ці душі,
Та повір: я їх хочу з’єднати.
03.03. 2013р.
Несумiснiсть
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113030401672
Свидетельство о публикации №113030401672
Рецензии