Море
Воно змиває сліди від горя.
Зелений чай зі смаком м'яти,
Прозорі хвилі лоскочуть п'яти.
Лоскочуть душу і серця краєць,
Малу печаль, що тремтить, мов заєць.
Старенький світер і рукавиці,
Книжку, покинуту на полиці.
Шматочок хліба, що сохне на блюдці,
Забуті стежки та манівці.
Давно покинуті дерев'яні колиски,
Із перших жнив три колоски.
Змоває море забиту пам'ять,
Мов лист старий, що забули пом'ять.
Воно всі чорнила із нього змоває,
Новим подіям місця звільняє.
Свидетельство о публикации №113030411833