Спектакль

Я буду ангелом для тебе, 
 Чи прірвою твого єства,
 Навчу я цілувати небо,
 У пристрасті нічного дня...
 Загуби свою розлуку,
 Забудь свій розум назавжди,
 Поглинай всім тілом муку,
 Танцюй у полум*ї весни...
 Чому так спрагло тануть очі?
 В обіймах цих лялькових ніг,
 У тебе був шалений секс цієї ночі?
 Чи просто ти не зміг?
 Цілуй, гвалтуй чужі вуста,
 Шукай, чи знайдеш ти притулок?
 Є лише втіха та душа німа,
 Чужий для тебе став цей трунок...
 Ховайся і тікай в обійми меріад,
 У полон сексу без вагання,
 Та чи знайдеш на душі мажорний лад,
 Якщо немає там кохання?....
 Брудні шкарпетки на вухах,
 На тілі шрами від укусів,
 Табуном мурашки по руках,
 Чи просто садомазо і без струсів?
 Забути все і зникнути в тумані,
 Чи танго на столі без такту?
 Почуття мої у твоїм дурмані,
 Це як початок нового спектаклю...
 Ну що ж зіграєм ролі,
 Двох ідіотів на межі,
 Підсипимо на рани солі,
 Та які ж ми все-такі дурні???
 Спектакль, перша дія, вже антракт,
 Цілунки на чужих обличчях,
 Безглузда злість, як факт,
 Який же сенс у протиріччях?
 Два ідіоти на межі гордині.
 Захований в одяг манекен.
 Притаманне це лише людині,
 Грати ролі для чужих арен...
 Лялькова сцена і німі слова,
 Придумані ілюзії чекання,
 Навіщо ця вся гра?
 Навіщо цей спектакль для кохання????
 26.04.2010