Старе подвiр я i рядочок мальв...

Старе подвір`я і рядочок мальв.
Я знов і знов вслухаюся в світанок.
Хтось за вуздечку сонечко впіймав,-
Гривастий вітер зачепивсь за ганок.

Всіх навесні порадують жита.
Моя Вкраїна, на скарби багата,
Порубана, розп`ята і свята
Запрошувала недругів на свята.

Не зайве, ти даремно не міркуй.
Від полум`я війни нестерпно гірко,-
Не солодко було і серед куль,-
Коли для домовин знімали мірки.

Бо лихо загубилось серед нас...
Запроданець клянеться знову Богом.
Для розквіту мабуть іще не час,
І віхола сумує за порогом.

Ми істину шукаємо в віках,
Які від нас із кожним кроком далі
Цвіт нації сконав на Соловках.
Що збережуть історії скрижалі?

Хтось заперечить,-інший скаже: "Так.
Хіба шукали ми легкої долі?"
Вів боротьбу з навалою Ковпак,-
Шумлять за обелісками тополі.

Комусь жилося краще,- комусь гірш
І від безсилля проклинали долю.
Ті "Девяносто сім" як і Кушіш
Шукали правду,- гинули за волю.

      2003
  ЛЮДМИЛА ЖУРАВСЬКА

Чи думала тоді, що ці рядки будуть пророчими  і через 10 років буде "Від полум`я війни нестерпно гірко? Мабуть ні...