Знову тиша і місяць та зорі..
Марно мріють і свіжість цю п ють..
Паморочать думки аромати,
що степам насолоду несуть
З передзвоном спадають роси
Подих літа з казками плетуть.
миють літечку буйні коси,
ще й стрічки різнобарвні плетуть..
І нестримне,легке немов думка,
мов той спогад ,що в серці бринить
що так глибоко й боляче ранить.
що й плекає надйю на мить
вже нйщо так не тішить серце.
як бажання кохати і жить!
Невйдома та сила натхнення
легкість злету.порив у душі.
ніби музика флейти чарівна
огортае в обійми свої
Затріпоче світанок у тиші,
рання пташечка зіроньку зве.
Та нараз озивається серце,
бо в нім вірне кохання живе.
***
© Copyright: Анна Куприенко, 2013
Свидетельство о публикации №113030205765
Свидетельство о публикации №113030205765
Рецензии