Абетка для малят

Аня мовить “А” частенько,
Аня – дівчинка маленька.
А Андрійко – старший братик,
Аню вчить слова казати.

Бегемот блукав по ниві,
Був подібний до гори він,
Бідний звір шукав болото,
Боря всіх питав: “А хто то?”.

В’юн до вальсу кликав щуку,
Від зубастої – ні звуку.
Відкілясь взялась акула –
Всіх навкруг, як вітром, здуло!

Гліб був з татом на футболі,
Гриць їх – гол забив на полі!
Гліб за брата гордий дуже,
Грицю теж це небайдуже!

Ґеґотали сірі гуси,
Ґвалт почула той матуся,
Ґазді тих гусей гукнула:
“Ґречним будь, дитя заснуло!”

Дмитрик має дивну дудку,
Для малят він гра побудку,
“До-ре-мі”, - дударик грає –
Друзів всіх у двір скликає.

Еля ходить наче пава,
Ескімо їсть величаво.
“Елю, дай же хоч скуштую!”, -
Еля ж – ніби і не чує...

Є в єнота дивна маска – 
Є про це цікава казка.
Єва книг набрала в руки,
Єва різні вчить науки.

Жалять бджілки неуважних –
Жала гострі у відважних.
Жаль, звичайно, ведмежати –
Жар з укусу – це не жарти.

Зоя, Зіна і Зоряна
Зубра бачили й фазана,
Зебру в пасмах для оздоби –
Зоопарк їм до вподоби!

мИр, калИна,сИнь, родИна –
“И” в словах цИх тішИть сИна!
щИро взявся  – “И” пИсатИ –
лИш забув дві “І” з’єднатИ.

Іра віршики складає,
Інна пісеньку співає,
Ігор сам собі на думці –
І ганяє м’яч  на луці.

Їде потяг мимо лісу,
Їжачка злякав і лиса.
Їв їжак гриби їстівні,
Їх знайшов він в хащі дивній.

Йшли по стежці Йосип з татом,
Йшли вони на зустріч з Гнатом.
Йосип ніс йому малюнок
Й промінь сонечка в дарунок. 

Крапнув дощ, полив на сушу,
Крап-крап-крап – зробив калюжу.
Клим давно дощу чекав,
Клим кораблик пустить вплав.

Льоня ловить рибу в річці –
Любить хвастатись Марічці,
Лиш лящі хвалька почули – 
Легко вглиб усі пірнули.

М’ячик в м’яту закотився,
Мій Михайлик розгубився,
М’ята зовні, як кропива,
М’ятний дух різнить ці дива.

Нова книжечка в Наталки,
Не потрібно вже й скакалки.
Не натішиться дівчатко –
Ненька рада, радий татко!

Ой, яка у нас обнова:
Ось і гойдалка готова!
Обіймає Оля тата –
Ой, яке то вийшло свято!

Петрик грався в паровоза:
Пахкотів “ту-ту” у лозах,
Поки вчився він свистіти –
Порозходились всі діти.

Рушив равлик в рейд раненько,
Равлик ходить помаленьку.
Радо вмився він спочатку –
Роси трав змочили хатку.

Слон, слониха і слонятка
Сірі-сірі, шкіра гладка.
Стоячки вкладає спати
Слоненят слониха-мати.

Таня тату в іменини
Торт зліпила з пластиліну.
Тільки мамин торт всі їли –
Танін тортик – лиш хвалили!

Уля любить встати рано,
Уля робить все старанно.
У порядку ліжко в неї –
Улю люблять добрі феї!

Федя робить нам фортецю –
Форма башти, як ведеться.
Фарба стін, як чуб, руденька –
Фантазер наш друг маленький.

Хтось кота хапнув за хвостик,
Хитро вслід дивився Костик...
Хутко кіт зіп’явсь на клена,
Хуліган цей – Костик, певно.
 
Цап з баранчиком в забаві
Цвіт зім’яли трішки й трави,
Цуцик гавкав вслід щасливо,
Цвіркнув щось і птах на сливі.

Через море і діброву,
Чорногуз летів ізнову –
Час із вирію додому,
Чаплям і чижу старому.

Шура хвіртку в двір відкрила,
Шпак весну приніс на крилах.
Шостий день струмок регоче,
Швидко й бусол заклекоче.
 
Щастя любить діток щедрих – 
Щире в свято зичить “Щедрик”!
Щезне сум усім на втіху,
Щиро в дім влетить куль сміху!

Юшка добра із квасолі –
Юра рвав її на полі.
“Ю” – це “І” та “О”, що дружать,
Юним всім, як приклад, служать!

“Я” без літер – куце слово.
“Я” в словах – звучить чудово:
Яна яблук не шкодує,
Як дозріють – всіх частує!

НенЬко, люба Україно!
Ясне щосЬ з абетки лине –
В букви вписані, рідненЬка,
Сяйво зір і місяченЬка!