Найкращих скакунів мої літа сідлають
Й летять собі в безмірну далечінь.
Душа, чомусь, за ними не встигає,
І залишається, як квітка в провесінь.
Така ж тендітна, юна і ранима,
Така ж беззахисна, як первоцвіт в гаю.
Така ж ймовірна і неповторима,
Літа летять, а я стою...
Найкращих скакунiв моi лiта сiдлають...
© Copyright: Наталья Сытник, 2013
Свидетельство о публикации №113030205076
Свидетельство о публикации №113030205076
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.