Вiнок кохання

У купальськую ніч
Вінок в річці зловив,
Ворожбитую річ
Хтось до мене пустив.

То кохання вінок
Я зловив у ту ніч
І пішов у танок
Вже не чуючи ніг.

Та в густому саду,
Де буяє бузок,
Загубив на біду
Той купальський вінок.

Ось тепер де не йду
Роздивляюсь людей,
Та ніяк не знайду
Блиск коханих очей.

Пропаду я без них
Під бузком у саду,
Мед цілунків не встиг
Скуштувать доладу.

У тамтешнім саду,
Де буяє бузок,
На траву упаду
Загублюсь як вінок.

Як тут мила пройде –
Не замітить мене,
Бо я зникну в ніде
Безтілесне й чудне.

І тепер у саду,
Коли квітне бузок,
Топче хтось лободу,
Все шукає вінок.
01.01.03.


Рецензии