Мерзне від холоду думка,
Мріє про літнє тепло,
Холод стирає мов гумка
З пам`яті все, що було.
Зустрічі та розставання,
Чари любовних доріг,
Пестощі аж до світання,
Очі коханої й сміх.
В сплячку зимову впадаєш,
Наче в барлозі ведмідь
Аж до весни завмираєш,
Щоби ожити зуміть.
Щоби відчути кохання,
Чари любовних доріг,
Пестощі аж до світання,
Очі коханої й сміх.
Думка від холоду мерзне
І завмира до весни,
Холод тоді врешті щезне,
Щезнуть байдужості сни.
22.12.02.
Мерзне думка
© Copyright: Георгий Грищенко, 2013
Свидетельство о публикации №113030202190
Свидетельство о публикации №113030202190
Рецензии