Вале-тино Лученко. С ТобоЮ - 4

            

          Вале-тино Лученко.

            С ТобоЮ - 4

         Глеб Ходорковский (перевод)

         
Ныне и присно и во веки веков. Ковш Малый и Ковш Большой висят себе и кружАтся. Сколько раз в году мы смотрим на небо? Ночное, звёздное. По свежевспаханному полю весеннему, духмяному, хотя бы один раз в жизни, хотя бы по краю мы с тобою прошли? Купаемся ли в литепле рассветной реки, туманом, как молоком охватившую камыши и вЕрбы в июле? Ищем ли любку на полянах, в ольшаннике?

Когда ты в последний раз ежевику ел? Не ту крупноплодную из морозильника супермаркета. А ту, миршавенькую, что на левадах., Там, где шлапаки-опёнки повырастали в тени одичавших вишен и слив. Где нектаром трудяги-шмели нагружаются
на будяках и на нескошенном и незапаханном клевере. Там греться приятно. Дремать на солнце в тени, прислонившись к копёшке. Ни о чём не мечтать и не думать. Просто дышать.Так как дышит река в родниках подземных.Так, как дышат осокори, тимофеевка и крапивА.

Плавать, как рыба,летать как аист, засыпать разомлевшим тёплым котёнком. Всем телом слушать музыку этого мира. Врага в нём не видеть. Не сопротивляться ему.
Не бояться. Доверять и верить той стране. к которой ты прикасаешься сердцем, если оно не покрылось тиной.


                *   *   *               
               
                Вале-тино Лученко

                З ТобоЮ-4

               
Нині і прісно, впродовж віків. Ківш Малий, Великий Ківш висять собі та крутяться. Скільки разів на рік ми дивимося на небо? Нічне, зоряне. Поле свіжо зоране, духмяне, весняне чи ж хоч раз в житті хоч краєчком переходимо? Чи ж купаємося в літеплі світанкової річки, що туманом мов молоком огортає верби та очерети в липні? Чи шукаємо любку на галявинах серед вільшини?

Коли куштував ти востаннє ожину? Не ту великоплідну з морозильника супермаркету. А ту миршавеньку на левадах. Там де шлапаки-опеньки повиростали в затінку здичавілих вишень і слив. Де джмелі-трударі завантажуються нектарп та конюшини нескошеної і неспашеної. Де гарно грітися. Дрімати на сонці в затишку, притулившися до копички. Не думати ні про що, не мріяти. Просто дихати. Так як вода дихає в джерелах підземних. Як дихають верби та осокори, кропива і тимофіївка.

Плавати, як риба, літати, як бусол, спати котиськом теплим, розімлілим. Усім тілом слухати музику світу цього. Не бачити в ньому ворога. Не бути йому супротивником. Не боятися. Довіряти і вірити тій країні, з якою контактуємо серцем, якщо воно не замулене.

З тобою ми все зуміємо. Треба просто терпіти, чекати і знати: ми на чатах, нам визначати в яке із русел потече ріка нашої мрії…


© Copyright: Вале-Тино Лученко, 2013
Свидетельство о публикации №113011811707