Влучне напуття

Я пам’ятаю  студентські  дівочі,
Недоспані з навчанням ночі…
Добрі мрійливі методиста очі,
Його вітань слова пророчі…

То ж недарма вони зміст певний мали,-
Дороговказом цінним стали
До них всім завжди було не байдуже,
Бо так запали в душу дуже…

Людмили дві, Ольга та я – Олена
Це пам’ятаємо  щоденно,-
Наповнена  вся нива сокровенна
Світлом  напуття поіменно…

Роки навчання плідні всіх,- не марні,-
Три подруги – вчительки гарні:
Кожна багата душею, вродлива
І пройденим шляхом – щаслива…

Людмила старша завжди відчувала
Та за основу вислів мала:
«П’ять років  надто скромно почувала,
А на державних – заблищала!»

І Ольга добре сприйняла промову,
Так пестить українську мову,
Та береже, як справжня господиня
Досвідчену скарбницю - скриню

Для мене також не піар, реклама
Той вираз – влучність життя сама,-
Хоч і не гра у Київськім «Динамо»,
Проте – дуже розумна дама…

Ніби напій міцний цілющий в зіллі
Не покидає клич цей цілі,
Допомагає біль втопити, спрагу,
Дає душевності наснагу…

Коли вирує незвичайність струмно
Або вщухає зовсім сумно,-
Змістовність не втрачається безумно,-
Все так чергується розумно…

Тож кажуть, де розумне,-  там і вічне,
Все сіється з добром велично
Життєве  справжнє творче романтичне
Понад усе – самокритично...

І може ці звичайні зовсім фрази
Від серця всі женуть образи,
Хоч прізвища давно свої змінили -
Напуття влучне - не згубили…
04.05.2011р.
P.S. Дівоче прізвище - Мунтян