Лист брату до Канади. Гумореска

До Канади брату Джону
Пише лист бабуся:
«Шлю вітання з Батьківщини,
Це – сестра Ганнуся.
Вибачай, мовчала довго,
Дорогі конверти.
Клятих грошей вистачає,
Лише щоб не вмерти.
Що поробиш: нині скрута,
Скрізь бідують люди.
Замість фабрик та заводів –
Офіси повсюди.
Дітям нашим, бізнесменам,
Не до праці стало.
Хоч снують вони, мов мухи,
Зиску з того мало.
Заростають бур’янами
Чорноземні ниви.
Не зважають у колгоспах
І на директиви:
То – оріть, то – засівайте!..
А де взяти сили?
Трактори всі вийшли з ладу,
А коней забили.
Ні чобіт, а ні фуфайок –
Уже й тих немає.
Зате місто все в шкірянках
Модно «вишиває».
Так ходили комісари,
Пам’ятаєш, Джоне?
Всім – нагани, і порядок, –
Військо знов червоне…
Ти з ним мирно розпрощався
У часи воєнні.
Ми ж і досі ще воюєм,
Наче навіжені.
Партократи, демократи
Чубляться за владу.
Враження – приватизують
І Верховну Раду…
У селі ж п’янички-трутні
Й інші паразити
Наступають нам на горло,
Заважають жити.
А нові пани мурують
Аж до неба дачі.
Певне, мають бусурмани,
Бариші добрячі.
У райцентрі закипіли
Вулиці-базари:
Полонили Україну
Крамом яничари.
Постачають одяг різний,
Черевики модні
І заморські помідори.
Знають: ми голодні.
Та старі на тих базарах
Лиш стовбичать збоку,
Бо їм пенсію злиденну
Не дають півроку.
Ну а ти як на чужині,
Певне, теж бідуєш?
Якщо так, приїдь додому,
Трішки погостюєш.
Слава Богу, є картопля,
Маю дещо з саду.
Тож мішечок відвантажу
У твою Канаду.
Ти колись писав про себе,
Заробляв мільйони?
Я, повір, теж мала вчора
Тисячні купони.*
Та, як бачиш, і понині
Зовсім не цариця.
Бо життя – бурхлива річка,
Гроші в ній – водиця»
… Закінчила лист Ганнуся
Й тихо проказала:
«Якщо пенсію одержу,
Надішлю і сала…».

Ось так пишуть мільйонерам
Побратими наші.
То нічого, що ми бідні,
Серцем – найбагатші!
1997 рік

* У зазначений час на Україні в обороті
ходили купони, а зарплата та пенсія
людей у результаті гіперінфляції
обчислювались тисячами й мільйонами.