Він полюбив.
Так пісня не дзвенить!
Так сонце не палає в літню спеку..!
Але мовчить...
Чомусь-чогось мовчить,
Коли стрічає зблизька чи здалека...
Між ними
Павутинка вже бринить
Під вітерецем оманливої мрії...
А він мовчить...
Чомусь усе мовчить...
Як тільки стріне - зразу й оніміє!
Й вона пішла
Із тим,хто не мовчить..!
Хто кілька слів,але потрібних, знає.
А він мовчить...
Як проклятий мовчить,
І тільки вузол язика кусає!
Ось так людське
Кохання й відцвіло,
Не подолавши ідола мовчання:
Мов літня ніч
Упала за селом,
І згинула в пожарищі світання...
Iдол мовчання
© Copyright: Оксий Ожына, 2013
Свидетельство о публикации №113030101789
Свидетельство о публикации №113030101789
Рецензии
Дуже гарний вірш, жаль, нема вже кому і спасибі за нього сказати, спочивай спокійно, Оксію....
Ален Мак 27.08.2017 20:48 • Заявить о нарушении
Ален Мак 27.08.2017 20:48 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.