Корона

> з Пауля Целана <

Осінь їсть своє листя з моєї руки: бо ми - друзі.
Ми лущимо час із горіхів, вчимо його йти:
час повертається у шкарлупиння.

Неділя - у дзеркалі,
уві сні ми спимо,
і вуста мовлять правду.

Моє око спускається тілом коханої:
ми споглядаємо,
щось неясно говоримо,
мов думки або маки, кохаємось,
мов у мушлях вино, ми спимо,
мов під місяцем хвилі морські.

Стоїмо у вікні, обійнявшись, споглядають нас люди надворі:
час настав, всім відомий!
час настав, коли камінь вінчатимуть квіти,
коли серце неспокій зворушить.
Час настав, коли час настає.

Час настав.


Рецензии
Гениальный перевод!
Низкий поклон Вам за него

Даниэль Зорчин   01.04.2013 23:59     Заявить о нарушении