> з Пауля Целана <
Осінь їсть своє листя з моєї руки: бо ми - друзі.
Ми лущимо час із горіхів, вчимо його йти:
час повертається у шкарлупиння.
Неділя - у дзеркалі,
уві сні ми спимо,
і вуста мовлять правду.
Моє око спускається тілом коханої:
ми споглядаємо,
щось неясно говоримо,
мов думки або маки, кохаємось,
мов у мушлях вино, ми спимо,
мов під місяцем хвилі морські.
Стоїмо у вікні, обійнявшись, споглядають нас люди надворі:
час настав, всім відомий!
час настав, коли камінь вінчатимуть квіти,
коли серце неспокій зворушить.
Час настав, коли час настає.
Час настав.
Корона
© Copyright: Кейт Кролевська, 2013
Свидетельство о публикации №113022806758
Свидетельство о публикации №113022806758
Рецензии