Квiтують абрикоси
Найперші вісники весняного тепла,
Тумани підбирають мокрі коси,
Як подихи зими, що від весни втекла.
Повітря тепле так пахтить приємно,
Що хочеться його без міри пить і пить,
Кохать красуню праведно і ревно,
Аж спраглая душа від цих бажань тремтить.
Якась піднесеність в душі панує,
Коли навколо вся природа ожива,
Коли лісочок листячком шумує
І в луках шелестить зеленая трава.
Людське єство теж, мабуть, оживає
І все здається нам досяжним і простим,
Як молоде вино, кров наша грає
І чуєшся щасливим й молодим.
29.04.03.
Свидетельство о публикации №113022801892