Шон Маклех. Непрозрачность

 «…rotta la fe' degli amorosi inganni…»
                (Francesco Petrarca)*
Солнечным зимним утром услышав щебетание синиц (а они предчувствуют весну лучше меня и верят, в отличие от меня, что все-таки прийдёт),я подумал о том,что камни падают с неба для того,чтобы мы не забывали про Бесконечность, и написал:

Лататьем рыбы заплатали пруд.
Зимы заплатанной сермягой укрываю
Нагую плоть своих стихов
Я, я,я,я,я,я
На дне заросшего пруда,
А может озера,
И имя ему Лох.
Ведь имя всем озёрам Лох.
И если дерево – не Бодхи,
То конечно Кранн.
А камень, если не Менгир, то Клох.
Но мы об этом позабыли.
Заглядывая в лопань Ничего,
Хотел осмыслить, что такое «я».
И кто-то в белом
Написал тростинкой мыслящей,
Что
Я – узор лучей,
Я – гладкая поверхность,
Я – зыбкая иллюзия.
Причины ставлю вместо следствий и наоборот.
Не следует смотреть на отражение Луны –
Там Будда.

*сломалась вера в мир моих иллюзий" (ит.)
                Петрарка

перевод с украинского Лидии Тиндарей

Непрозорiсть
Шон Маклех
 «…rotta la fe' degli amorosi inganni…»
                (Francesco Petrarca)*

Якось почувши сонячного зимового ранку цвірінькання синиць (а вони передчувають весну краще ніж я і вірять – на відміну від мене, що вона справді прийде) я подумав, що камені падають з неба для того, щоб ми не забували про Нескінченність і написав ось таке:

Лататтям риби залатали став,
Латаною свитою зими вкриваю
Голе тіло своїх віршів.
Я, я, я, я, я, я
Десь там – на дні старого ставу
Чи то озера Лох.
Бо кожне озеро називається Лох,
А кожне дерево якщо не Бодхі
То має ім’я Кранн
А кожен камінь
Якщо не менгір, то Клох
Тільки ми забули про це.
Зазираючи у колодязь Ніщо
Хотів зрозуміти, що таке «Я».
Якийсь чоловік у білому
Написав мислячою тростиною
Що
Я – візерунок променів,
Я – відсутність хвиль,
Я – нетривка ілюзія.
Плутаю причини і наслідки.
Не дивися на відображення Місяця
Там – Будда.

*  - «…зламалась віра в світ моїх ілюзій…» (Франческо Петрарка) (іт.)
http://www.stihi.ru/2013/02/12/4930