Днями, ночами,
У день і що ночі,
Люди кричали.
Їх біс заморочив.
Ні ліків, ні трав,
Не вилічиш їх,
Я Бога благав,
Щоб душі беріг.
Що це за біс?
Чому так жорстоко?
На плечах я ніс
Тяжку замороку.
Це не хвороба,
Це гірше за кір!
Війна - що поробиш
Із кучею стріл?
Не можна так жити
Вбивати людей.
Навіщо робити?
Жалій матерей...
Багато померло,
А є ще живі.
Міцні, як Говерла,
Війни владарі.
Жахливі події
Війни невмирущій,
Подушені шиї
Людей всемогущих.
Коли це скінчиться?
Війна між народом?
Я буду молиться
За людяну вроду.
Прошу тебе, Боже,
Дай нам ще сили
Візмуся за ножик.
До миру манило...
Все вже закінчилось,
Перемога за нами.
Краще б приснилось,
Ніж згадати думками.
***
© Copyright: Анастасия Воличенко, 2013
Свидетельство о публикации №113022700088
Свидетельство о публикации №113022700088
Рецензии