Я пам"ятаю тиху хату,
Криницю чистоI води,
Там день i нiч старенька мати
До Бога творить молитви.
Тремтять натрудженii руки,
У зморшках схована сльоза,
Та за дiтей своIх, онукiв
Вона благае небеса.
Несеться тиха та молитва,
Крiзь нiч лунае по селi,
А серце матерi незтримне
Болить, стареньке, в самотi.
Стоiть занедбана хатинка,
Старенька в вiчнicть вiдiйшла...
Але з тобою, любий синку,
Молитва матерi жива.
Вона, як вогник той палае,
I зiгрiвае уночi,
Лише Господь единий знае
Бiль материнскоI душi...
Я памятаю тиху хату...
© Copyright: Елена Глызь, 2013
Свидетельство о публикации №113022700419
Свидетельство о публикации №113022700419
Рецензии