Те, що так далеко
І вже котрий місяц
Під ноги стиляється
Сніг сподівань.
Ще з осені в серці
Мій сум поселився,
Душі неспокій
В часи коливань.
А за вікном сонце
Вітаннями кличе
І гріє самотності
Крижку в душі.
А знаєш, що справді
За сонце тепліше?
Те, що так далеко.
Руки твої.
Свидетельство о публикации №113022703903