Те, що так далеко

Немає натхнення.
І вже котрий місяц
Під ноги стиляється
Сніг сподівань.
Ще з осені в серці
Мій сум поселився,
Душі неспокій
В часи коливань.

А за вікном сонце
Вітаннями кличе
І гріє самотності
Крижку в душі.
А знаєш, що справді
За сонце тепліше?
Те, що так далеко.
Руки твої.


Рецензии