Людина не може так просто любити,
Бо кожному щось потрібно від нас.
Вмовляють тебе закохатись, марніти,
А потім лиш забирають це час.
Всі спогади, час, ті записки і ночі.
Я не забуду тебе, і не мрій!
Я бачу твої ті заплакані очі,
Що сповнені жалю розбитих надій.
Любов'ю не сповнене людяне серце.
Заповнене серце фальшивим "люблю",
Бо гроші - це головне у агенстві.
Агенство забрало і душу мою.
Я не бажаю нікому у світі
Відчути ті сльози гірких сподівань.
Лиш я попрошу: не порви ті зашиті
У серці ранища від зайвих вагань.
***
© Copyright: Анастасия Воличенко, 2013
Свидетельство о публикации №113022700229
Свидетельство о публикации №113022700229
Рецензии