Поговорили – й годі! На круги…
І це мине, як досі все минало.
Я, може, доживу, роздам борги,
Куплю на зиму м'яса псам,
Собі – аби хоч сала…
Майне і зникне ящіркою рік,
Від тих розмов не лишиться і сліду.
А я вже звикла(може хто й не звик) –
Чи ще й згадають про якусь там Ліду?
Хтось перекине слово язиком…
Я ж не вражати йшла, у тім то й суть.
Так міцно путами пов'язана з хрестом
Кричу від болю – вам щоб не поснуть.
Мине ще може і не рік,
І не одна зима мені постудить душу,
А може, й зовсім втрачу зимам лік
І віршеняточка свої в собі подушу...
20.09.12.
На круги
© Copyright: Лидия Подолинная 2, 2013
Свидетельство о публикации №113022609464
Свидетельство о публикации №113022609464
Рецензии