Заплуталося сонце в павутиннi...

Вірш безподобний! Згодна, Наталю, з попереднім рецензентом щодо праці, та от в чому працювати... І я шкутильгаю, огріхи маю, і зараз перепровіряю вірші,і то недосконало, аби ж хто підказав, та чи то у нас така натура не ділитися, не знаю, чи то лінь, але, краще підказати, ніж самій мучитися, і думати, а чому. Отже, поділюся тим, що знаю, хіба й Ви, може, це знаєте , і я "америку" для Вас не відкрила: треба, щоб був ритм і мелодія, але "считать", тобто рахувати голосні в рядку. Тобто якийсь порядок. От починаю писати слова, які влізли в голову, і виходить, напр., 1-ий рядок, 10 голосних, 2-ий, напр., 9-ть, то й далі так продовж. Для прикладу взяти любий вірш поетів, порахувати. Якщо ритм збивається, мелодика, ще й голосні різні, то треба тоді "корпіти" і шукати слова, переставляти. Просто написала, щоб літературна доля складалася нормально. Якщо Ви не згодні, або я глибоко помилилася, якось неделікатно, то прошу вибачення. А так, класно. Така сільська лірика, ніби я в дитинство потрапила до бабуні покійної, до тітки в село, і так аж плакати хочеться, що минула і молодість, і родина велика в селі теж. З повагою, Надя П.

Надия Позняк   09.03.2013 21:29   •   Заявить о нарушении