Уявляємо те, що не бачимо,
Та бажаємо щоби було,
Ми зусиллями шлях свій позначимо,
Щоб уявне у світ наш прийшло.
Хоч зусилля свої прикладаємо,
Та уява все ж більша за них,
Тож її не завжди досягаємо
У турботах щоденних земних.
Без уяви ми жити не можемо,
Ми без неї тваринам брати,
Мо` колись-то зусилля примножимо
Й закрокуємо геть з темноти.
Бо уява – прожектор для розуму,
Що бреде в темноті незнання,
Це як чоботи бідному босому,
Що іде по ріллі навмання.
29.10.03.
Уява
© Copyright: Георгий Грищенко, 2013
Свидетельство о публикации №113022601901
Свидетельство о публикации №113022601901
Рецензии