Сердитий вiтер

 Сердитий вітер знову гне тополю,
 Її вродливе листя майорить...
 Та ми байдужі до чужого болю,
 Поки не взнаєм як воно болить.
 Тож кожного із нас родила мати,
 Та цілувала доля не усіх...
 Та всім хотілось руки простягати,
 Я вас благаю не ховайте їх.
 Я вас благаю не ховайте очі,
 Коли застане босого зима.
 Коли вам хтось сповідатись захоче
 Не відмахніться – часу, мов нема.
 Ми можемо й не знати щось такого...
 І мабуть передбачити не все,
 Та може бути що єдине слово
 Когось зупинить і когось спасе.


Рецензии
Тiльки чомусь нiчого не реве , та не стогне.
И пусть на Донбассе скорее будет так, чтоб шумела только природа, а не война.
Поэтому пусть сбудутся две последних строчки Вашего стиха.
З поваженням: Александр ( но не Олександр и не Сашко и тем паче не Олесь)

Тулинов Александр   06.07.2016 18:03     Заявить о нарушении
Спасибо, Александр!

Алёна Костина   07.07.2016 08:00   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.