О, як же вірю я в твою Господню силу!
Ти мене єю, Боже, наділив!
Ти надихаєш знов писать про Україну -
Мою Вітчизну і батьків моїх, дідів.
Я думаю про тебе, ненько рідна.
Коли, скажи, наступить щастя час?
Коли нарешті ти розквітнеш, вільна,
Як квітнеш в серці кожного із нас?
Пишаємося всі ми, українці,
Твоєю самостійністю, та чом,
Ми змушені втікати за границі
І тут в скорботах помирать, скажи за що?
Ми прославляємо тебе, земля святая -
Степів безкраїх, рік і гір, лісів...
Така багата... Бідна чом такая?
Що посилаєш на загибель в світ синів?
Така багата... Бiдна чом?
© Copyright: Раиса Андрейчук, 2013
Свидетельство о публикации №113022500238
Свидетельство о публикации №113022500238
Рецензии
