Щастя

А якось нещодавно
Ще зовсім нещодавно
Зустрілася з тобою
Питається чому?
А я не ідеальна
А ти як геніальний
Та кожен книгу пише сам свою
Задуматися трохи
Побудувать дороги
Зустріти ту чи того
Кого давно шукав
Не треба срібла в полі
А тільки силу волі
Що десь вона живе
у кожному із нас
Вона завжди закрита
Заметами прибита
Не договорами
І через край
Нам треба тільки мрію
А з нею трохи віри
І те що «В мене вийде»
Упевнено сказать
Бо знаємо ми в серці
до кращого ми рвемося
Та лише жертвами
своїх же не до спроб
Стаємо кожен ранок
В загублений світанок
А потім знову вечір
І вже не до зірок
Ми риємося в «фотках»
Копаємося в «шмотках»
А де ж воно поділося?
Я ж знаю десь було
Ми знаємо що Щастя
Це не для нас – для кращих
І так живемо далі
Бо вже нам не до спроб
Але в якийсь із ранків
В мережному світанку
Коли ми посміхнемося й відчуємо тепло
А потім тихий вечір присяде нам на плечі
Настане час  відроджувать його…