Вуста, палаючі цілунковим бажанням,
Моїм назустріч ледь розтулені. Вони
Чекають лише трепетної миті.
Я розчиняюсь без вагання, без остання
В очах небесних неможливої блакиті.
Шепочуть ніжні оксамитові вуста
Двома пелюстками рожевими признання
Слова раптового останього кохання,
Злітають ластівками з них. І завмирають.
І Бога я в своїй душі питаю:
- Невже оце - Вона - і мрія, і мета`,
Моя Марія, грішна і свята,
Мій запізнілий вхід до Раю?
Марiя
© Copyright: Виктор Перфильев, 2013
Свидетельство о публикации №113022405932
Свидетельство о публикации №113022405932
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.