Я в розпачі. Чому? Не знаю...
Мабуть, з середини палаю.
І дивлячись в твоє обличчя,
Шукаю в ньому те сторіччя,
Яке колись було й минуло,
Як зірка з неба промайнуло.
І все ж покинуло мене.
Я в відчаї. І я не знаю,
Де ти, де я, та пригадаю
Під яблунею мед-криницю,
З якої пив ти смак водицю
І все казав: мене кохаєш.
Але, мабуть, вже й не згадаєш,
Коли побачиш. Все мине.
І в скруті я, бо не з тобою,
І щось вже коїться зі мною.
Але моє серденько каже:
"Прислухайся, твій біль підкаже,
Куди піти і що зробити,
Щоб спогади твої спалити,
Які не кинули тебе.
Піду до річки, до струмочка.
Піду у поле, до горбочка.
Піду у ліс, та й там не має
Мені вже спокою, страждає
Моя душа, моє все тіло.
Та що казати, все вже стліло.
Але ж у пам'яті живе.
Я не з тобою
© Copyright: Гармаш Юлия, 2013
Свидетельство о публикации №113022400018
Свидетельство о публикации №113022400018
Рецензии
Накал чувств ощущается кожей... и душой.
С теплом и уважением.
Валентина Пащенко 2 17.12.2015 20:24 • Заявить о нарушении
С теплом и уважением.
Валентина Пащенко 2 17.12.2015 20:24 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.