Село мое, моя колиска!

Село моє, моя колиска!
Квітуча , мила  сторона!
Тебе роздерто і розбито,
Як на хресті колись Христа...
Колись - ти перше у районі,
Цвіло, буяло , та росло...
Тепер у бурянах, кропиві,
Усе на світі заросло....
Збіднілі люди тихо стогнуть,
Нема ні правди ні грошей,
Бездари керувати прагнуть,
Хоч мало вже в селі людей...
Тут молодим нема де дітись,
Колгосп роздертий - пустота,
Хто зміг з колгоспу добре здерти,
А хто не зміг той біднота.
У нас в селі, як у державі-
Кругом розвалля та брехня:
Садок закритий, баня гола,
А в клубі п'янство та гульня.
На фермі шифер - давно знятий,
Сліди від коника стоять...
Напевно ще не усе взято-
ще стіни все ж таки стоять...
Та й школу нашу вже закрили,
Бо де тут взятись дітлахам,
Тепер вони гребуть снігами,
У різні села па ланам....
Питається, а де ж тут влада7
Чи є ось тут вона у нас?
Чи хоч за щось відповідає?
Чи їй плювать давно на нас?
О! Боже милий! Дай спасіння!!!
Щоби не стерли з карти нас.....
Щоб не лишилось від СЕЛА -
Лиш цвинтар, кропива і пустота!!!!!....