Між нами не міста.
Між нами стіни, збудовані нами.
Закривай очі,
Рахуй до ста.
Відпускай думки–кораблі подалі.
Осуши океан, що був створений нами.
Він тепер сіра калюжа.
Без сенсу, без мрій, без вистави.
Потім сідай на підлогу,
Рахуй уявні зірочки на стелі.
Думки вже створюють навколо тебе облогу,
Вони вічні, пекельні пустелі.
А сумніви?
Сумніви — то паляче сонце,
Що пече, зараза, немов у душу.
Висушуй наш океан, висушуй.
Я з ним вже прощатись мушу.
Наш океан
© Copyright: Астральная Проекция, 2013
Свидетельство о публикации №113022301550
Свидетельство о публикации №113022301550
Рецензии
