У... Прованс...

Знову біль стискає серце твоє,
Так охоче вибіжить і ще сльоза...
Ти візьми, ось це життя не моє,
В ньому радості ні каплі, усе журба...

А твоє життя,так прагне суму,
Погляду,що закидає в небеса...
Ти візьми життя,його не шкода,
У ньому море суму,пий до дна...

Випивай, мов більше і не треба,
Це життя-дарує один шанс...
Всі ці болі,забери,закинь у небо,-
Дочекаєшся дощу у свій Прованс...


Рецензии