Розсипає вітер теплий подих
Сонячних промінчиків весни,-
Ти послухай, скільки тут мелодій
Радощів кохання і журби...
О, послухай, як несамовито
З гір збігає стрімкий водограй,-
То дарунок сніжної відлиги,-
Березневий ранішній розмай.
Ось струмок, що заблукав у миті,-
Сотні сонців здумав цілувати...
І смарагди пролісків блакитних
Він готовий дзвонами обняти...
Як же стрімко веснонька підходить,-
Забирає серце у полон...
Та такі мелодії виводить,
Наче в ній живе сама Любов...
Сама Любов. укр
© Copyright: Людмила Петрук, 2013
Свидетельство о публикации №113022209928
Свидетельство о публикации №113022209928
Рецензии
Людмила, как я уже говорила - стихи о любви понятны и близки незавимсимо от языка, на котором они написаны!
Спасибо Вам за эту красоту!
Зося Александрова 24.02.2013 20:40 • Заявить о нарушении
Спасибо Вам за эту красоту!
Зося Александрова 24.02.2013 20:40 • Заявить о нарушении
Спасибо, Зосичка, Вы просто ЧУДО...Всегда рада Вам...Обнимаю....
Людмила Петрук 24.02.2013 23:24 Заявить о нарушении
Людмила Петрук 24.02.2013 23:24 Заявить о нарушении