Іноді, сиджу я на вікні,
І дивлюся вниз,
Хочеться устать мені,
Й крок зробити за карниз.
І полетіти в нікуди,
Залишивши усіх,
Облишити гіркі слова,
Та їх безглуздий сміх.
Буває тяжко на душі,
Та душать сльози серце,
І плакать хочеться мені,
А іноді й померти.
Здається так би і ступила,
Та лиш одне тримає на землі.
Це рідні, що чекають й люблять,
Й серця їх бити жаль мені.
Я біль боюсь їм спричинити,
Нехай у мене вже болить,
З дитинства сильна і терпляча,
Боротися я буду й жить.
05.06.2003
Причина жити...
© Copyright: Ирина Журенко, 2013
Свидетельство о публикации №113022209679
Свидетельство о публикации №113022209679
Рецензии
Прекрасно, все так хороше, весна,
У небі пісню журавель курличе.
І синє, воно синє, мов без дна,
І бездною до себе кличе.
Припрошує настирно в небуття,
Угору жайворонком манить.
Покинуть тут оце життя
Та й полетіть, а може, поталанить.
Пройти через чистилище бігом,
І в рай швиденько, в рай стрибнути.
Хай метушаться всі кругом...
Питання руба: бути чи не бути?
З найкращими побажаннями, Наталка. А бути завжди треба.
Наталья Сытник 22.02.2013 20:33 • Заявить о нарушении
У небі пісню журавель курличе.
І синє, воно синє, мов без дна,
І бездною до себе кличе.
Припрошує настирно в небуття,
Угору жайворонком манить.
Покинуть тут оце життя
Та й полетіть, а може, поталанить.
Пройти через чистилище бігом,
І в рай швиденько, в рай стрибнути.
Хай метушаться всі кругом...
Питання руба: бути чи не бути?
З найкращими побажаннями, Наталка. А бути завжди треба.
Наталья Сытник 22.02.2013 20:33 • Заявить о нарушении